Реалізація інклюзивної освіти в школі потребує значних зусиль та цілеспрямованої праці з боку керівництва та педагогічного колективу. На шляху до успішного створення інклюзивного класу стоїть безліч бар’єрів та перешкод, які, на жаль, так важко подолати. На сьогодні, фактично кожен з освітян знає, що таке інклюзивна освіта та розуміє її практичне значення для закладів загальної середньої освіти.
У Чернівецькій загальноосвітній школі № 14 інклюзивне навчання успішно реалізується уже понад один рік. За цей час спільними зусиллями керівництва та вчительського колективу було усунуто безліч перешкод та бар’єрів. Ця роботи продовжується й донині. Відповідальна за інклюзію в школі, Кондряк Ірина Михайлівна, детально розповіла про шлях до інклюзивної освіти в школі № 14. Наразі в закладі загальної середньої освіти функціонує три інклюзивні класи в кожному з яких працює асистент вчителя та навчається по одному учневі. За словами респондента рушійною силою запровадження інклюзивного навчання стали законодавчі ініціативи на державному та регіональному рівнях. Велику роль відігравало й особисте бажання педагогів допомогти дітям з особливими освітніми потребами та намагання змінити стереотипи щодо спеціального навчання. Ірина Михайлівна стверджує:
«Нам не було легко, здавалося, що таку кількість перешкод нам не подолати. Проте величезне бажання колективу діяти, аби зруйнувати всі застаріли штампи спонукало досягати поставленої цілі».
Відзначила інтерв’юйована й позитивний вплив досвіду закордонних колег на запровадження інклюзивного навчання, що також слугувало прикладом на який можна опиратися. На запитання про те, які проблеми/перешкоди до запровадження інклюзії були найпоширенішими, респондент відповіла, що вона особисто та її колеги зустрілись з такими перешкодами як: упереджене ставлення батьків учнів до однокласника з особливими освітніми потребами; труднощі в адаптації освітнього матеріалу; відсутність підручників, в яких би у простій та легкій формі пояснювався матеріал; відсутність досвіду та знань задля досягнення позитивного результату. Говорячи про бар’єри, Кондряк І. М. також зазначила, що колектив зустрівся з проблемами правильного проєктування класу, доступного подання інформації особливому учневі та архітектурними бар’єрами. Все вище перераховане завдяки невтомній праці та самовдосконаленню педколективу вдалося подолати. Заступник директора каже: «Не все ідеально, але ми на правильному шляху. За короткий термін було встановлено пандус для доступного входу на територію школи, вирішено проблеми з проєктуванням класу, вчителі школи постійно збільшують свої знання завдяки активній участі в семінарах та курсах присвячених інклюзивній освіті. Наші педагоги сприяють налагодженню сприятливого клімату в класі, учні залюбки допомагають особливим однокласникам»
Також нами було проведене опитування педагогів школи, які під час освітнього процесу взаємодіють з дітьми з особливими освітніми потребами. Сорок респондентів різного віку (переважна більшість – особи у віці від 31 до 40 років), відповіли на запитання анкети в онлайн форматі. 42 % вчителів стверджують, що першоосновою запровадження інклюзивної освіти стало особисте бажання допомогти, 29 % педагогів вмотивовують його намаганням побороти стереотипи щодо спеціального навчання, 14 % – відзначають позитивний вплив досвіду запровадження інклюзії в зарубіжних країнах, врешті 14 % освітян вважають, що вагомий внесок здійснюють й законодавчі ініціативи. Значна частина респондентів (43 %) на початкових етапах запровадження інклюзивної освіти використовували досвід своїх колег, які мають певний досвід роботи в інклюзивному класі. При цьому 29 % опитаних педагогів – відповіли, що користувалися досвідом зарубіжних колег, а 14 % – брали приклад з українських експериментальних шкіл.
Безумовно вчителі зустрічалися з проблемами фахового та особистого характеру запровадження інклюзії. Серед найпоширеніших відповідей були: труднощі в адаптації тематичного матеріалу, стереотипне ставлення батьків учнів, що навчаються з дитиною з особливими освітніми потребами, відсутність спеціальних посібників та матеріалів. На запитання щодо того з якими труднощами вони зустрічались під час підготовки й проведення 28,6 % респондентів відзначили відсутність можливостей та підготовки наочності для уроку в інклюзивному класі, 28,6 % – недостатню фахову підготовку, 14,3 % – відповіли, що проблеми виникають з організацією навчального процесу в інклюзивному класі, така ж сама частка респондентів стверджує, що зустрічались випадки відмови батьків особливої дитини надавати інформацію про учня з інвалідністю, а також відзначає незацікавленість учня з особливими освітніми потребами впродовж уроку. Отримані відповіді засвідчують, що актуальною проблемою залишається забезпеченість спеціальними навчальними матеріалами, які б сприяли покращенню освітнього процесу.
Важливим також є здобуття педагогами нових знань, отримання практичних навичок інклюзивного навчання. 42 % опитаних опрацьовують наукову та науково-практичну літературу присвячену інклюзивній освіті; 32,5 % респондентів відповіли, що активно діляться своїм досвідом з колегами та педагогами з інших шкіл. 14% вчителів займаються самоосвітою, а ще 14 % педагогічних працівників школи беруть активну участь в семінарах та конференціях.
Свідомо вчительський колектив підходить і до підбору асистентів вчителя. 57% респондентів вважають, що тьютор повинен мати спеціальну освіту, аби не зашкодити учневі з особливими потребами та сприяти результативному освітньому процесу.
Близько 86 % вчителів та класних керівників інклюзивних класів задля уникнення негативних наслідків та сприяння утворенню дружнього учнівського колективу проводять попередню роботу зі школярами класу, де має навчатися особливий учень. Проте лише 28,6 % учнів мають спільні інтереси та теми з однокласником з особливими потребами. Такі результати свідчать, що існує необхідність покращувати соціальні зв’язки між дітьми, налагоджувати сприятливий соціально-психологічний клімат в учнівському колективі.
Підсумовуючи вище викладене, можна стверджувати, що інклюзивна освіта в Чернівецькій ЗОШ № 14 активно реалізовується та розвивається. За один рік інклюзивної практики в школі було здійснено низку заходів, що були присвячені усуненню бар’єрів, набуттю нових знань та практичних навичок вчителями, що працюють в інклюзивних класах. Закладений фундамент лише дає гарний старт для збільшення масштабу інклюзивного навчання.