Сімейні ситуації у дітей та молоді з важкою та множинною формою інвалідності під час пандемії коронавірусу

Пандемія коронавірусу всім нам кинула виклик по-різному. Для декого вона надто сильно вплинула на звичний спосіб життя. В стаціонарних закладах, таких як Інтернат для дітей та молоді з важкою та множинною формою інвалідності у регіон Алґой, задля захисту мешканців потрібно було дотримуватися суворих правил. У перші тижні заходів з метою запобігання поширенню коронавірусу в дію вступила сувора заборона на контакт. Це означало наступне:

Той, хто перебував у закладі, не мав права вступати у фізичний контакт з людьми, які перебували «зовні», навіть з власними батьками.

Заклад не можна було залишати, ані під час прогулянки, ані з метою здійснення покупок.

Якщо дитина певний час перебувала у батьків та згодом планувала повернутися до закладу, потрібен був 2-тижневий карантин, під час якого дитина перебувала в ізоляції в одній кімнаті.

Таким чином, батьки разом з дітьми (або ж замість дітей) змушені були приймати рішення, де під час локдауну перебуватиме дитина - в інтернаті чи вдома з батьками. Частина мешканців інтернату перебувала під час локдауну в батьків, що в свою чергу призвело до великого сімейного обтяження (психічного та фізичного). Але й водночас інша частина мешканців, що зосталася в інтернаті – також була обтяжена у зв’язку із забороною контакту з батьками та близькими. Надалі були записані два інтерв’ю з батьками інтернатівців з метою опису ситуації під час тимчасової заборони контакту навесні 2020 року. Інтерв’ю №1 було записане з матір’ю, яка під час локдауну забрала доньку до себе додому. Інтерв’ю №2 - з матір’ю, яка під час локдауну була змушена розлучитися зі своїм сином. Обидва інтерв'ю містять коротке уявлення про складну проблемну ситуацію при зважуванні захисту та свободи в контексті інклюзії.