автор: Даніель Брайер, студент університету м. Кемптен
Ми також поспілкувалися безпосередньо з людьми з обмеженими можливостями щодо того, як пандемія коронавірусу вплинула на їх життя і щодо оцінки забезпечення їх прав та інтересів. Саме про це два наступних інтерв’ю:
1. На початку обмеження були дуже жорсткими. Чи дозволялося Вам самостійно прийняти рішення, чи хочете Ви залишитися в гуртожитку, чи піти до батьків?
Олівер Трутнау: Так, у мене була можливість самостійно прийняти рішення.
2. Коли Ви приймали таке рішення, якими саме причинами його аргументували?
Олівер Трутнау: У цей проміжок часу припав мій День народження, тому хотілося його відсвяткувати. До того ж, я завжди їду в гості до матері на вихідних.
3. Що ще стимулювало Ваш вибір?
Олівер Трутнау: Я розумів, що вдома я вільно зможу пересуватися, а в гуртожитку мені навіть заборонялося самому йти за покупками, не можна було приймати гостей, навіть гуляти – і те не можна. Було відчуття, ніби я у в’язниці. У зв’язку з цим я прийняв рішення тимчасово пожити у матері, щоб мінімізувати обмеження..
4. Скільки Вам було відведено часу для прийняття рішення?
Олівер Трутнау: Були дуже короткі часові рамки. В принципі, я мав прийняти рішення незадовго після впровадження заходів локдауну. Таким чином, у мене було два дні. Мене позбавили можливості повернутися в гуртожиток після того, як я вирішив пожити в матері.
5. Наскільки прозорим було для Вас планування майбутніх захисних заходів установою та владою?
Олівер Трутнау: Оскільки неможливо щось було запланувати через мінливі розпорядження окружних адміністративних органів, було важко щось передбачити. Однак все було досить зрозумілим.
6. Якою була ситуація тоді в гуртожитку / вдома для Вас та Ваших батьків? Як довго Ви були вдома? Як склалася ситуація в майстерні/ на роботі?
Олівер Трутнау: Проживання: на початку червня мені було дозволено повернутися в гуртожиток (амбулаторне супроводжуване проживання для людей з фізичними вадами в Альґой), ситуація була доволі звичною, як і перед локдауном. ABW було суворо розділено зі стаціонарним відділенням, у зв’язку з цим унеможливлювалися візити між мешканцями гуртожитку. Вдома: 3 місяці вдома, незвично. Мати раділа, що я був з нею.
Робота: з 02.06.2020, незвично з усіма нововведеннями (концепт гігієни), був певний дискомфорт. Роботодавець давав поради щодо облаштування приватного життя, незрозуміло/нахабно, відчував себе під опікою (приватне життя повинне зоставатися приватним!!).
7. За шкалою від 1 до 10, наскільки обтяжливим Ви вважаєте цей період?
Олівер Трутнау: 10 (неймовірно обтяжливим), фізичні соціальні контакти обмежені й до сьогодні.
8. Чи вважали Ви обмежувальні заходи на початку пандемії коронавірусу виправданими?
Олівер Трутнау: Вважаю заходи виправданими і переконаний, що вони на краще. Можна було б їх і раніше ввести.
9. Які побажання та пропозиції у Вас на майбутнє?
Олівер Трутнау: Робота: можливість збільшення соціальних контактів, хочу бачитися з моїми друзями на перервах.
Приватно: можливість збільшення соціальних контактів, покращення комунікації між закладами щодо візитів.
10.Чи відчуваєте Ви якісь зміни під час «лайтового» локдауну?
Олівер Трутнау: Дуже позитивні зміни, я б на місці влади ввів його раніше. Пом’якшений локдаун навіть трішки кращий, адже передбачає менші обмеження.
1. На початку обмеження були дуже жорсткими. Чи дозволялося Вам самостійно прийняти рішення, чи хочете Ви залишитися в гуртожитку, чи піти до батьків?
Іріс Рот: Я повернулася додому до батьків у той час, коли ще могла самостійно вирішити, де я хочу перебувати
2. Коли Ви приймали таке рішення, якими саме причинами його аргументували?Що стимулювало Ваш вибір?
Іріс Рот: Мені було зрозуміло, що я піду до батьків, якщо вони погодяться. Я не сумнівалася у своєму виборі.
3. Скільки Вам було відведено часу для прийняття рішення?
Іріс Рот: Я вирушила в четвер до моїх батьків, хоча мені було відведено час подумати до п’ятниці. В мене був один день на прийняття рішення.
4. Наскільки прозорим було для Вас планування майбутніх захисних заходів установою та владою?
Іріс Рот: Про заходи нас ніхто не попереджав і не питав, вони просто раптово з’явилися. Все було вирішено наперед.
5. Якою була ситуація тоді в гуртожитку / вдома для Вас та Ваших батьків? Як довго Ви були вдома? Як складалася ситуація в майстерні/ на роботі?
Іріс Рот: Я прожила 3 місяці зми моїми батька (19.04.2020 – 13.06.2020). За цей проміжок часу мені не можна було повертатися до гуртожитку. Навіть провідати друзів. Якби мені потрібно було туди повернутися, це було б доволі важко. На щастя, моя фізіотерапевт приїхала до мене, щоб займатися зі мною, - і це була велика підтримка для душі також
6. За шкалою від 1 до 10, наскільки обтяжливим вважаєте Ви цей час?
Іріс Рот: Спочатку для мене це не було стресом, тому що ми з батьками намагалися якнайкраще скористатися цією ситуацією (0 за шкалою). Пізніше я почала хвилюватися, що для моїх батьків це буде занадто багато (5 за шкалою). Сьогодні в цілому я відчуваю себе напруженою, перш за все через чисельні обмеження щодо дозвілля та роботи (8,5 за шкалою).
7. Чи вважали Ви обмежувальні заходи на початку пандемії коронавірусу виправданими?
Іріс Рот: На початках, в перші кілька тижнів - так. А ось в довгостроковій перспективі – я дуже сумніваюся.
8.Які побажання та пропозиції у Вас на майбутнє?
Іріс Рот: Хочеться, щоб ми знову могли жити своїм життям. Перш за все на роботі я б хотіла, щоб ми знову могли працювати в наших звичних групах. Вже протягом довгого часу я спілкуюся зі своїми співмешканцями в одній групі, і буває таке, що я проводжу з ними 24 години на добу. Це мене більше всього турбує.
9. Чи відчуваєте Ви якісь зміни під час «лайтового» локдауну?
Іріс Рот: Ні. Принаймні зараз нічого не спадає на думку. Ані в гуртожитку, ані в майстерні.