Інклюзія, коронавірус & люди з обмеженими можливостями

автор: Даніель Брайер, студент університету м. Кемптен



Ми також поспілкувалися безпосередньо з людьми з обмеженими можливостями щодо того, як пандемія коронавірусу вплинула на їх життя і щодо оцінки забезпечення їх прав та інтересів. Саме про це два наступних інтерв’ю:

Інтерв’ю з Олівером Трутнау


1. На початку обмеження були дуже жорсткими. Чи дозволялося Вам самостійно прийняти рішення, чи хочете Ви залишитися в гуртожитку, чи піти до батьків?

Олівер Трутнау: Так, у мене була можливість самостійно прийняти рішення.

2. Коли Ви приймали таке рішення, якими саме причинами його аргументували?

Олівер Трутнау: У цей проміжок часу припав мій День народження, тому хотілося його відсвяткувати. До того ж, я завжди їду в гості до матері на вихідних.

3. Що ще стимулювало Ваш вибір?

Олівер Трутнау: Я розумів, що вдома я вільно зможу пересуватися, а в гуртожитку мені навіть заборонялося самому йти за покупками, не можна було приймати гостей, навіть гуляти – і те не можна. Було відчуття, ніби я у в’язниці. У зв’язку з цим я прийняв рішення тимчасово пожити у матері, щоб мінімізувати обмеження..

4. Скільки Вам було відведено часу для прийняття рішення?

Олівер Трутнау: Були дуже короткі часові рамки. В принципі, я мав прийняти рішення незадовго після впровадження заходів локдауну. Таким чином, у мене було два дні. Мене позбавили можливості повернутися в гуртожиток після того, як я вирішив пожити в матері.


Oliver Trutnau


5. Наскільки прозорим було для Вас планування майбутніх захисних заходів установою та владою?

Олівер Трутнау: Оскільки неможливо щось було запланувати через мінливі розпорядження окружних адміністративних органів, було важко щось передбачити. Однак все було досить зрозумілим.

6. Якою була ситуація тоді в гуртожитку / вдома для Вас та Ваших батьків? Як довго Ви були вдома? Як склалася ситуація в майстерні/ на роботі?

Олівер Трутнау: Проживання: на початку червня мені було дозволено повернутися в гуртожиток (амбулаторне супроводжуване проживання для людей з фізичними вадами в Альґой), ситуація була доволі звичною, як і перед локдауном. ABW було суворо розділено зі стаціонарним відділенням, у зв’язку з цим унеможливлювалися візити між мешканцями гуртожитку. Вдома: 3 місяці вдома, незвично. Мати раділа, що я був з нею.
Робота: з 02.06.2020, незвично з усіма нововведеннями (концепт гігієни), був певний дискомфорт. Роботодавець давав поради щодо облаштування приватного життя, незрозуміло/нахабно, відчував себе під опікою (приватне життя повинне зоставатися приватним!!).

7. За шкалою від 1 до 10, наскільки обтяжливим Ви вважаєте цей період?

Олівер Трутнау: 10 (неймовірно обтяжливим), фізичні соціальні контакти обмежені й до сьогодні.

8. Чи вважали Ви обмежувальні заходи на початку пандемії коронавірусу виправданими?

Олівер Трутнау: Вважаю заходи виправданими і переконаний, що вони на краще. Можна було б їх і раніше ввести.

9. Які побажання та пропозиції у Вас на майбутнє?

Олівер Трутнау: Робота: можливість збільшення соціальних контактів, хочу бачитися з моїми друзями на перервах.

Приватно: можливість збільшення соціальних контактів, покращення комунікації між закладами щодо візитів.

10.Чи відчуваєте Ви якісь зміни під час «лайтового» локдауну?

Олівер Трутнау: Дуже позитивні зміни, я б на місці влади ввів його раніше. Пом’якшений локдаун навіть трішки кращий, адже передбачає менші обмеження.


Інтерв’ю з Іріс Рот



1. На початку обмеження були дуже жорсткими. Чи дозволялося Вам самостійно прийняти рішення, чи хочете Ви залишитися в гуртожитку, чи піти до батьків?

Іріс Рот: Я повернулася додому до батьків у той час, коли ще могла самостійно вирішити, де я хочу перебувати

2. Коли Ви приймали таке рішення, якими саме причинами його аргументували?Що стимулювало Ваш вибір?

Іріс Рот: Мені було зрозуміло, що я піду до батьків, якщо вони погодяться. Я не сумнівалася у своєму виборі.


Iris Roth


3. Скільки Вам було відведено часу для прийняття рішення?

Іріс Рот: Я вирушила в четвер до моїх батьків, хоча мені було відведено час подумати до п’ятниці. В мене був один день на прийняття рішення.

4. Наскільки прозорим було для Вас планування майбутніх захисних заходів установою та владою?

Іріс Рот: Про заходи нас ніхто не попереджав і не питав, вони просто раптово з’явилися. Все було вирішено наперед.

5. Якою була ситуація тоді в гуртожитку / вдома для Вас та Ваших батьків? Як довго Ви були вдома? Як складалася ситуація в майстерні/ на роботі?

Іріс Рот: Я прожила 3 місяці зми моїми батька (19.04.2020 – 13.06.2020). За цей проміжок часу мені не можна було повертатися до гуртожитку. Навіть провідати друзів. Якби мені потрібно було туди повернутися, це було б доволі важко. На щастя, моя фізіотерапевт приїхала до мене, щоб займатися зі мною, - і це була велика підтримка для душі також

6. За шкалою від 1 до 10, наскільки обтяжливим вважаєте Ви цей час?

Іріс Рот: Спочатку для мене це не було стресом, тому що ми з батьками намагалися якнайкраще скористатися цією ситуацією (0 за шкалою). Пізніше я почала хвилюватися, що для моїх батьків це буде занадто багато (5 за шкалою). Сьогодні в цілому я відчуваю себе напруженою, перш за все через чисельні обмеження щодо дозвілля та роботи (8,5 за шкалою).

7. Чи вважали Ви обмежувальні заходи на початку пандемії коронавірусу виправданими?

Іріс Рот: На початках, в перші кілька тижнів - так. А ось в довгостроковій перспективі – я дуже сумніваюся.

8.Які побажання та пропозиції у Вас на майбутнє?

Іріс Рот: Хочеться, щоб ми знову могли жити своїм життям. Перш за все на роботі я б хотіла, щоб ми знову могли працювати в наших звичних групах. Вже протягом довгого часу я спілкуюся зі своїми співмешканцями в одній групі, і буває таке, що я проводжу з ними 24 години на добу. Це мене більше всього турбує.

9. Чи відчуваєте Ви якісь зміни під час «лайтового» локдауну?

Іріс Рот: Ні. Принаймні зараз нічого не спадає на думку. Ані в гуртожитку, ані в майстерні.